по-русски
Юридическая компания «Правозахист Украина»



Членство в організаціях:






9 березня 2017 р.

Огляд актуальної судової практики щодо оскарження рішень про коригування митної вартості

Автор: Тасліцький Герман

Зовнішньоекономічна діяльність пов'язана не тільки з ризиками, пов'язаними з безпосереднім виконанням контрактів контрагентами, але, в Україні, і з високими ризиками, пов'язаними з взаємовідношенням з митними органами.

Судові спори, однією із сторін яких виступають митні органи України можна розділити на дві групи за формою судочинства адміністративні справи щодо адміністративних правопорушень.

Найбільш часто зустрічаються з адміністративних – оскарження рішень митних органів щодо визначення митної вартості, коду товару, відмова у митному оформленні та ППР. До адміністративних правопорушень відноситься категорія справ, пов'язана з порушенням митних правил. 

Найбільш поширеною категорією спорів, за словами самої ГФСУ (див. лист Міністерства доходів і зборів від 7 травня 2014 № 10441/7 / 99-99-10-03-01-17) є спори щодо оскарження рішення митного органу про коригування вартості товару.

«При цьому, - як йдеться у згаданому листі, - простежується негативна тенденція збільшення кількості випадків винесення судових рішень не на користь держави, що тягне за собою збільшення суми коштів, що підлягають поверненню з бюджету, так і сум судових витрат, повинні бути відшкодовані. Наприклад, лише протягом перших двох місяців поточного року судами задоволено позовні вимоги суб'єктів ЗЕД про скасування рішень про коригування митної вартості товарів у 225 справах (61% від загальної кількості розглянутих справ даної категорії) та відшкодовано, переважно з рахунків митниці, судові витрати на загальну суму понад 200 тисяч гривень».

З тих пір стан справ у цій категорії спорів для Фіскальної служби навряд чи покращився.

Регулювання процедури декларування і контролю митної вартості товару як ні яка інша частина Митного кодексу базується на міжнародних угодах і, в першу чергу, на Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі Угода). Фактично, норми Угоди досить коректно перекочували до Розділу ІІІ Митного кодексу.

Але, на жаль, міжнародні норми часто читаються нашими митними органами по-своєму, що й призводить частого оскарженню рішень про коригування митної вартості.

Практика ведення спорів даної категорії підтверджує просту ідею – з митницею потрібно «боротися» (читай «доводити») її ж методами, але використовуючи її ж слабкі сторони. Тому, ефективність оскарження рішень про коригування митної вартості починається на етапі підготовки угоди, визначення істотних умов договору, таких як умови поставки, умови розрахунку, складові митної вартості та інші. Чіткість і повнота інформації в договорі про витрати, які згідно ч. 10 ст. 58 МКУ повинні включатися в розрахунок митної вартості, дозволить надалі уникнути не потрібних уточнюючих питань з боку митниці. 

Вивчення великої кількості матеріалів у судових процесах з митної вартості дає можливість виділити ряд дій митних органів, які застосовуються як попередник майбутнього рішення про коригування:

• митний орган запитує додаткові документи, не обґрунтовуючи причини такого запиту, які чітко визначені ч. 3 ст. 53 МКУ.

• митний орган запитує додаткові документи, обґрунтовуючи такий запит іншими причинами, ніж ті, які визначені ч. 3 ст. 53 МКУ.

• митний орган запитує всі можливі документи з переліку ч. 3 ст. 53 МКУ, не пояснюючи, що саме додаткові документи повинні пояснити, підтвердити або спростувати.

• митний орган запитує додаткові документи, обґрунтовуючи такий запит спрацьовуванням Системи управління ризиками ДФС (СУР ДФС).

Про те, що такі дії митного органу є не законними, не раз підтверджували суди різних інстанцій, але віз, як кажуть там.

Так, про необхідність доведення в суді обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості заявив ВСУ у своїй Постанові від 01.10.2013 по справі 21-354а13, вказавши: «Правовий аналіз встановлює загальний борг митниці в судовому порядку доводити обґрунтованість сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості. Це актуально, оскільки в умовах дії частини третьої статті 53 МКУ митний орган обмежений у підставах витребувати додаткові документи».

Що ж стосується витребування конкретних документів, то ВСУ в постанові від 17.06.2014 по справі 21-148а14 вказав наступне: «Незважаючи на посилання на нечинні нормативно-правові акти, актуальним залишається загальне правило вимагати у декларанта тільки ті документи, які додатково дають можливість підтвердити заявлену митну вартість. У зв'язку з попереднім правилом, логічно, що митний орган має можливість відкоригувати митну вартість, якщо такі документи не були надані».

Не залишилася без уваги практика митниць витребувати додаткові документи із-за відмінності в митної вартості заявленого до митного оформлення товару та інформації про подібні товари в ЄАІС ДФСУ.

«Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла до висновку, що наявність в ЄАІС ДМСУ інформації про інший митної вартості ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості» - постанова ВСУ від 22.10.2013 по справі 21 -342а13.

При цьому ВАСУ суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару і рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, але не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. У цьому разі митниця повинна провести дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, що підтверджують або спростовують це питання. (Ухвала від 30.01.2014 р. по справі № К/800/41272/13 і від 17.12.2013 р. по справі № К/800/28635/13 Вищий адміністративний суд України).

В даний час митниця продовжує використовувати інформацію з ЄАІС, як підстава для витребування у декларанта додаткових документів (Ризик 106-2 СУР), а часто і єдина підстава коригування митної вартості, що суперечить положенням частини третьої статті 53 МКУ. 

Отже, спочатку від митниці потрібні обґрунтовані сумніви в розрахунку митної вартості, наданому декларанта, потім запит документів, які можуть пояснити, підтвердити або спростувати обґрунтовані сумніви і лише, після того, як декларант не представив такі документи, може розглядатися питання про необхідність коригування митної вартості.

Не мало інцидентів виникає з митним органом під час проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. Обов'язковість проведення такої процедури прямо передбачена ч. 4 ст. 57 МКУ. Її мета – здійснення обміну інформацією між митним органом та декларантом для визначення основи вартості згідно ст. 59 і 60 МКУ. Тобто сторони, після обміну інформацією приходять до спільного рішення щодо основи вартості товару, у випадку, коли основний метод митної оцінки застосувати не можна. Випадки застосування основного методу митної оцінки визначені у ч. 1 ст. 58 МКУ. До них належать такі обмеження, наявність яких створює можливість застосування основного методу:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідної коригування з урахуванням положень частини десятої ст. 58 МКУ;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Митний кодекс не зобов'язує митний орган проводити консультацію з декларантом в письмовому вигляді, якщо про таке бажання декларант не заявить сам (ч. 4, 5 ст. 55 МКУ).

Коригування митної вартості товару оформлюється митним органом відповідним рішенням. Вимога до змісту рішення визначено ч. 2 ст. 55 МКУ та повинно містити:

1) обгрунтування причин, за якими заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та на прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

 у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 МКУ;

 б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Дуже часто митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості порушує вищевказані вимоги. У рішенні можуть бути відсутні обґрунтування причин неприйняття митної вартості декларанта, вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, подальше надання яких дасть змогу митному органу визнати заявлену митну вартість, розрахунок (обґрунтування) числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом. 

Такі порушення часто створюють неможливість декларанту реалізувати своє право на подальше надання протягом 80 днів з дня випуску товару у вільний обіг додаткових документів, які дозволили б митному органу все ж визнати митну вартість, заявлену декларантом. Адже якщо в рішенні про коригування відсутні встановлені Митним кодексом вимоги і критерії, то не зрозуміло, що має додати або виправити декларант в період дії фінансової гарантії.

На це також не один раз вказували суди всіх інстанцій.

Так, ще у 2009 році Верховний суд України вперше сформулював правовий висновок, що згодом знайшло відображення у багатьох судових рішеннях адміністративних судів в постанові ВСУ від 20.04.2010 по справі 21-2479во09, вказавши, що «дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору основи для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів». Таким чином, ВСУ встановив, що консультації між декларантом і митним органом при контролі митної вартості, а також послідовний вибір методів оцінки, що розглядаються в якості правових засобів забезпечення обґрунтування необхідності коригування митної вартості. 

Таким чином, вже в момент проведення митного оформлення у завдання декларанта повинно входити фіксування всіх дій, як своїх, так і митного органу. І робити це краще всього шляхом електронного декларування, проводячи всі взаємини з митницею виключно в письмовому вигляді направляючи документи, листи і отримуючи вказівки і відповіді від митниці в прив'язці до конкретної декларації і час, коли такі дії були вчинені. Адже часто саме на порушеннях з боку митниці процедур контролю і коригування митної вартості будується обґрунтування незаконних дій і необхідність скасування відповідного рішення.

Стаття опублікована в аналітичному виданні "Юрист і Закон" №9 (3.03.2017 - 9.03.2017)

Новини

13 червня 2017 р.

Нацбанк повідомив, що з 26.05.2017 р. на випадки незавершення розрахунків за експортними, імпортними операціями, за якими на зазначену дату не встановлено перевищення 120-денного строку розрахунків, поширюватимуться норми Закону №1724 щодо 180-деного строку розрахунків

7 червня 2017 р.

Національний банк України вчергове знімає валютні обмеження

7 червня 2017 р.

Державна фіскальна служба України роз’яснила порядок розрахунку сум податкових зобов’язань, які виникають при випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі

7 червня 2017 р.

Настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) свідчить про відсутність вини у невиконанні зобов'язання та звільняє особу, яка порушила зобов'язання, лише від відповідальності за таке порушення, а не від виконання зобов'язання в цілому

12345Архів

Публікації

12345Архив