по-русски
Юридическая компания «Правозахист Украина»



Членство в організаціях:






13 березня 2015 р.

Скасування судами Рішень про коригування митної вартості і наслідки, які виникають при такому скасуванні для імпортера.

Автор: Герман Тасліцький

На сьогоднішній день переважна більшість рішень адміністративних судів у справах про скасування Рішень фіскальних органів про коригування митної вартості (далі Рішення) і повернення надміру переплачених на їх основі податків, тільки скасовують зазначені вище Рішення, а в поверненні переплати відмовляють, посилаючись на передчасність таких вимог та існуванні спеціального Порядку повернення, передбаченого наказом ДМСУ № 618.

У свою чергу, на думку Департаменту адміністрування митних платежів Державної фіскальної служби, такі судові рішення не призводять до обов'язку фіскального органу повернути надміру сплачені митні платежі, оскільки митна вартість товарів залишається не визначеною. На підтвердження своєї позиції чиновники цитують позицію Верховного суду України, викладену у Постанові ВСУ від 17.12.2013 року в справі ПП «СПС» до Харківської обласної митниці. При цьому, їх не бентежить, що таку Ухвалу прийнято на підставі норм Митного кодексу України 2002 року і на сьогоднішні суперечки поширюватися не може.

І все ж, виходячи з системного аналізу законодавства України, спробуємо розібратися, чи дійсно ДФСУ має законні підстави не повертати гроші.

Важливо розрізняти самостійні юридичні дії, які супроводжують факт підтвердження митної вартості фіскальному органу.

До таких самостійних юридичних дій, які здійснюються різними суб'єктами, Митний кодекс України відносить поняття -  визначення, заявлення і контроль митної вартості.

Згідно зі статтею 51 МКУ визначати митну вартість товару може тільки декларант, тобто виключно декларант, використовуючи свої знання та вміння, керуючись главою 9 розділу III МКУ визначає митну вартість товару. У чому полягають його дії? В оцінці контрактної вартості та умов контракту з точки зору формування митної вартості, визначенні умови при яких не використовується перший метод митної оцінки, визначенні відсутніх складових частин митної вартості, закладених ч. 10 ст. 58 або тих складових частин, що мають бути виключені з контрактної ціни (ч. 11 ст. 58 МКУ).

Відповідно до статті 52 МКУ, заява митної вартості, тобто подання відомостей про митну вартість товарів, здійснюється тільки декларантом у порядку, визначеному розділом VIII МКУ. Таким чином, заявлення декларантом митної вартості є наступним етапом після її визначення. Ст. 52 кореспондується зі ст. 257 МКУ, згідно з якою декларування здійснюється шляхом заявлення точних відомостей про товари, мету їх переміщення, а так само відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Що реалізується декларантом у заповненні відповідних граф митної декларації 12 і 45, а при необхідності і в декларації митної вартості.

Таким чином, визначення і заява митної вартості є обов'язком і правом виключно декларанта.

На противагу обов'язків і прав декларанта митниця має своє право і свій обов'язок - контроль вірності визначення митної вартості, який здійснюється під час митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення митної вартості (ст. 54 МКУ). По результату проведеного контролю вірності визначення митної вартості товарів, митниця визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування. Тобто митний орган не визначає митну вартість, а тільки її коригує. І тільки у випадках прямо передбачених Митним кодексом.

Дана позиція узгоджується зі ст. 255 МКУ, якою передбачено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх формальностей, визначених Кодексом та засвідчується органом фіскальної служби шляхом проставлення відповідних митних забезпечень на митній декларації. Сам же порядок виконання митних формальностей затверджений наказом Мінфіну № 631 від 30.12.2012 року, згідно з яким перевірка вірності визначення митної вартості (контроль) є однією з митних формальностей.

Таким чином, МКУ містить виняткове положення про те, що митну вартість визначає декларант, а не фіскальний орган. При цьому, за останніми закріплено право тільки лише на перевірку вірності визначення митної вартості, а не право її визначення.

Після прийняття фіскальним органом письмового рішення про коригування заявленої митної вартості, наступним логічним кроком декларанта є оформлення декларації «ІМ 40» під, так звані, гарантійні зобов'язання, а саме, з особливостями заповнення граф 47 і 43 митної декларації та випуск товару у вільний обіг. Тим самим завершується митне оформлення.

Згідно ст. 55 МКУ Рішення про коригування митної вартості приймається, якщо фіскальним органом виявлено неповні та / або недостовірні відомості про митну вартість, у тому числі неправильно визначено митну вартість.

Важливо звернути увагу, що на відміну від ст.55 МКУ, запит додаткових документів проводиться у випадках виявлення в документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 МКУ, розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутні всі складові митної вартості.

Логічно заявити, що сам факт виявлення розбіжностей в документах або відсутність всіх складових митної вартості не визначають необхідність винесення Рішення про коригування митної вартості. А тільки лише надають право фіскальному органу витребувати документи, які б усунули виявлені зауваження. Якщо ж додатково надані декларантом документи не усунули розбіжності або не підтвердили відомості про митну вартість можна говорити про законність винесення Рішення про коригування митної вартості.

Статтею 52 МКУ декларанту надано право оскаржити Рішення. При оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, згідно ст. 2 КАСУ, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- На підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією, іншими законами України,

- Обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення при прийнятті рішення,

- Розсудливо,

- Безпристрасно.

У випадку, якщо суд встановить порушення принципів прийняття рішення органом державної влади, то таке рішення суд визнає протиправним і скасовує або визнає недійсним.

Із зазначених критеріїв "в межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення і вчиняти дії відповідно із встановленими законом повноваженнями, не перевищуючи їх. "Способом" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановлених законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дій і повинен обирати лише визначені законом засоби. «Обґрунтованість рішення» означає, що рішення повинне ґрунтуватися на оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення і відповідати нормам чинного законодавства. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати всі ці обставини, тобто дати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки мають бути вмотивовані.

Як наслідок, суд може скасувати Рішення у випадку, якщо фіскальним органом необґрунтовано, що виявлені неповні та / або недостовірні відомості про митну вартість, у тому числі неправильно визначено митну вартість або ж виявлено перевищення повноважень. Наприклад, додаткові документи запитані безпідставно чи відхилені надані документи без аргументації.

Отже, скасування постановою суду Рішення про коригування митної вартості говорить про те, що в судовому засіданні фіскальний орган не зміг аргументовано довести, що декларантом заявлені неповні та / або недостовірні відомості про митну вартість, у тому числі не правильно визначено митну вартість. Як наслідок, митна вартість, заявлена декларантом визнається автоматично.

Таким чином, станом на момент винесення судом постанови про скасування рішення про коригування митної вартості митне оформлення по митній декларації вже завершено, але разом з тим у такій декларації залишаються відомості про митну вартість, внесені декларантом на підставі вже скасованого рішення про коригування. Зокрема, у декларації продовжують залишатися відомості про номер Рішення про коригування митної вартості, яке скасовано; про метод визначення митної вартості, відповідно застосованому у скасованому Рішенні; про митну вартість, відповідно відкоригованої на підставі скасованого Рішення, про суму гарантій і основу нарахування податків, відповідно відкоригованої митної вартості (графи 43, 44, 47, 52).

Згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 «скасування акта суб'єкта владних повноважень, як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не надає жодних правових наслідків з моменту прийняття такого акту».

Отже, всі відомості, внесені до митної декларації на підставі скасованого рішення про коригування, є недостовірними з моменту вступу в силу судового рішення про скасування рішення про коригування митної вартості, оскільки ґрунтуються на акті індивідуальної дії, який не спричинив ніяких правових підстав. Сплачені на підставі скасованого рішення митні платежі, є надміру сплаченими в розумінні статті 14 Податкового кодексу України, а у декларанта з'являється право звернутися у фіскальний орган, який завершив митне оформлення, із заявою про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання, згідно ст. 301 МКУ, ст.ст. 34, 43 ПКУ.

Так, згідно зі ст. 34 ПКУ контролюючий орган не пізніше п'яти робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання заяви платником податків про повернення надміру сплачених грошей готує висновок про повернення коштів з відповідного бюджету та подає його на виконання відповідному органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

 

Стаття опублікована у виданні "Юридична газета" №9 (455) від 3 березня 2015 року
 

 

Новини

7 червня 2017 р.

Національний банк України вчергове знімає валютні обмеження

7 червня 2017 р.

Державна фіскальна служба України роз’яснила порядок розрахунку сум податкових зобов’язань, які виникають при випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі

7 червня 2017 р.

Настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) свідчить про відсутність вини у невиконанні зобов'язання та звільняє особу, яка порушила зобов'язання, лише від відповідальності за таке порушення, а не від виконання зобов'язання в цілому

31 травня 2017 р.

ДФСУ роз'яснила порядок коригування  ПДВ при зарахуванні попередньої оплати за одним договором в рахунок оплати послуг за іншим договором

12345Архів

Публікації

12345Архив