по-русски
Юридическая компания «Правозахист Украина»



Членство в організаціях:






23 лютого 2010 р.

Пов'язані однією ... базою
Підтвердження митної вартості товарів, коли продавець та покупець - пов'язані особи

Автор: Тасліцький Герман

 Одним із найважливіших етапів митного оформлення імпортних товарів є підтвердження митному органу їх митної вартості.

У попередній статті на задану тему вже розглядалися методи її визначення*.
А зараз хотілося б зупинитися на умові, за якої продавець та покупець імпортованих то­варів є пов'язаними особами. У цьому дійсно є необхідність, адже «пов'язаність» осіб інколи створює такі передумови, що довести митниці справедливість контрактної ціни товару стає практично неможливо.
Чи є вихід із таких ситуацій? Спробуємо знайти.
Але спершу…
 
Нормативна база
 
Стаття 267 Митного кодексу України (далі - МКУ) вста­новлює особливості методу визначення митної вартості за ціною договору щодо імпортних товарів (вартість операції) (далі - Метод 1), визначаючи його ос­новним методом митної оцінки. При цьому вказана норма також зазначає умови, за яких такий метод митної оцінки може застосовуватися з обмеженнями чи взагалі не застосовуватися.
Так, згідно з вказаною нормою МКУ:
«Метод визначення митної вартості за ціною до­говору щодо товарів , які імпортуються (вартість операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (ім­пор­тера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджу­ють­ся органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому това­ри можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість то­ва­ру;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ці­ни відсутні які-небудь умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого по­даль­шого перепродажу, розпорядження або використання то­варів покупцем не надійде прямо чи опо­се­ред­ко­вано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено від­повідного коригування згідно з положеннями час­ти­ни другої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов’язаними між со­бою особами або хоч і є пов’язаними між собою осо­бами, але ці відносини не вплинули на ціну то­варів. За наявності достатніх підстав вва­жати, що зазначені відносини вплинули на ціну оці­нюваних товарів, митний орган повинен по­відомити про це декларантові та надати йому можливість відповіді та докази відсутності впливу взаємозв’язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта та­ке повідомлення здійснюється у письмовій фор­мі.
Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов’язаними між собою тільки в разі, якщо:
1) вони є посадовими особами або керівниками підприємств один у одного;
2) вони є партнерами у спільній підприємницькій або іншій діяльності, яку не заборонено законо­дав­ст­вом;
3) вони є роботодавцем і найманим працівником;
4) будь-яка особа прямо чи опосередковано воло­діє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;
5) один з них прямо або опосередковано контролює іншого;
6) обидва вони прямо або опосередковано конт­ро­люються третьою особою;
7) разом вони прямо або опосередковано контро­лю­ють третю особу;
8) вони є членами однієї сім’ї.
 
Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одно­осіб­ним дистриб’ютором чи одноосібним конце­сі­о­не­ром іншої, як би це не називали, вважаються по­в’язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один з критеріїв частини п’ятої цієї статті (критеріїв, наведених вище - прим. авт.).
При продажу товарів між пов’язаними особами вар­тість операції береться за основу для визна­чен­ня митної вартості оцінюваних товарів за першим ме­тодом, якщо декларант доведе, що така вар­тість є максимально наближеною до вартості однієї з ниж­ченаведених операцій, яка здійснювалася од­но­час­но з оцінюваними товарами або майже в той же час:
1) вартості операції при продажу непов’язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;
2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положен­ня­ми статті 271 цього Кодексу (за методом визначення митної вартості на основі віднімання вартості - прим. авт.);
3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з поло­жен­нями статті 272 цього Кодексу(за методом визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (об­чис­ле­­ної вартості) - прим. авт.).
При застосуванні вимог частини сьомої цієї статті (наведених вище вимог - прим. авт.) належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов’язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов’язані між собою.
Визначення вартості операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини сьомої цієї статті, здійс­ню­ється з ініціативи декларанта і тільки з метою порівняння. Вартість цих операцій не може ви­ко­ристовуватися замість вартості операцій з оці­ню­ваними товарами».
 
Ця стаття МКУ певною мірою кореспондується із положеннями частини І «Угоди щодо застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 ро­ку», але розуміють її наші митники по-своєму, що і під­носить українському імпортеру неприємний «сюрприз».
 
Що ж робити якщо продавець
і покупець - пов’язані особи?
 
Аналіз умов, за яких продавець і покупець вва­жаються пов’язаними особами, показує, що фак­тично лише в одному із восьми випадків митний орган, оперуючи документами, які надаються під час митного оформлення, може визначити «пов’язаність» таких осіб (це умова № 5, коли одна з таких осіб прямо або опосередковано контролює іншу). Як правило, це буває у випадку, коли продавець виступає заснов­ни­ком імпортера. В інших же випадках така інформація може бути надана самим імпортером або отримана з офіційних джерел країн імпортера та експортера, що займається реєстрацією та обліком прав власності. Але для отримання такої інформації у митного органу мають бути вагомі та законні підстави. А оскільки на етапі митного оформлення підозра у «пов’язаності» осіб, особливо для іноземних держав, не є достат­ньою підставою для розкриття відомостей про учасників компанії (та і проведення подібних запитів регламентовано Міжнародною конвенцією про взаємну адміністративну допомогу в попередженні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства). Тому вірогідність виникнення випадків отримання такої інформації залишаємо поза увагою.
Розглянемо два варіанти, за яких імпортер і продавець є пов’язаними особами для митних цілей:
1) продавець (покупець) - засновник покупця (про­давця);
2) покупець - одноосібний дистриб’ютор (агент, кон­це­сіонер) продавця. Порядок дій посадових осіб мит­ного органу за умови, що покупець і продавець - по­в’язані особи, визначений положеннями Методичних рекомендацій щодо застосування окремих положень Митного кодексу України, які стосуються питань визна­чення митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, затверджених наказом ДМСУ від 31.01.07 р. № 74.
Так, пунктом 4.8 цих Методичних рекомендацій передбачено, що якщо покупець і продавець є пов’язаними між собою особами, то повинні бути вивчені обставини продажу, а митна вартість може бути прийнята за ціною договору за умови, що «пов’язаність» осіб не вплинула на ціну кон­тракту.
Тому митний орган має бути готовий до вивчення умов організації торгових відносин між продавцем і покупцем, а також умов встановлення ціни, щоб визначити, - чи вплинули такі взаємини на ціноут­во­рення чи ні. І якщо ці продажі проводяться за такими ж цінами, ніби ці підприємства не були взаємо­за­леж­ними, то вважається, що на ціну товару така взає­мо­залежність не вплинула. У разі ж, коли декларант довів, що контрактна ціна максимально близька до ціни, яка раніше була вже перевірена та прийнята митним органом; або в результаті перевірки визначено, що вар­тість відповідає вартості ідентичних товарів, то вва­жається, що такі відносини не вплинули на ціну. І проводити вивчення питання впливу взаємозалежності сторін на ціну товару немає необхідності.
Таким чином, взаємозалежність контрагентів не озна­чає неможливості застосування основного мето­ду (Методу 1) оцінки митної вартості товарів, а лише припускає більш відповідальний підхід до підго­товки документів для підтвердження такої митної вар­тості.
У разі ж коли продавець (покупець) є заснов­ни­ком покупця (продавця), то, на нашу думку, такі взаємозалежні підприємства повинні готуватися до процесу доведення справедливості своєї заявленої вартості наперед і більш ретельно. Причому надання продавцем калькуляції собівартості виробника товару, прайс-листів, комерційної пропозиції, вантажної митної декларації країни експорту, інформації про аналогічні поставки того ж товару до України та/або близьких країн не повинно викликати особливих труднощів, а україн­сь­кому імпортеру значною мірою спростить діалог з мит­ницею.
Ситуація з імпортом до України товару одно­осіб­ним дистриб’ютором куди заплутаніша та складніша для доведення митниці своєї вартості. Багато в чому відповідь на запитання: які додаткові документи на­дати, необхідно шукати у самому дистриб’юторському договорі.
Часто такими договорами передбачаються знижки від базових цін виробника, які діють в часі й залежно від обсягу закупівель, що проводяться. На жаль, такі знижки на наших митників діють «як червона ганчірка на бика», і вони відразу пропонують дооцінити товар до базових цін продавця. У такому випадку імпортер повинен бути готовий аргументовано довести свою правоту.
При цьому юридична практика може запропонувати тут такий ефективний хід: імпортеру є сенс заз­далегідь погодити з контрагентом можливість отри­мання інформації про ціни на аналогічні товари при поставках до сусідніх країн, відповідних прайс-лис­тів, а також виробити переконливу стратегію захисту від несправедливих домагань з боку митників.
Як вже зазначалося у попередній статті, незгода митного органу із заявленою декларантом митною вар­тістю в першу чергу має бути ним належним чином аргументованою. Крім того, така незгода повинна кореспондуватися з нормами «Угоди щодо засто­сування статті VII Генеральної угоди за тарифами і торгівлею 1994 року», а також відповідати нормам розділу 47 МКУ.
Основні ж принципи визначення митної вартості можна звести до таких постулатів:
1. Першоосновою для визначення митної вар­тості є вартість правочину (ціна контракту).
2. Коли митна вартість не може бути виз­на­чена за вартістю правочину, повинен проводитися процес консультацій між митним органом та імпортером з метою встановлення основи вартості.
3. Вибір застосування того чи іншого методу визначення митної вартості - це право імпор­тера, але ніяк не митного органу.
4. Митна вартість має ґрунтуватися на прос­тих та справедливих критеріях, сумісних з комерційною практикою, а процедури оцінки, що застосовуються, повинні бути загаль­но­зас­­тосовними без відмінностей щодо джерел по­ста­вки.
5. Процедури оцінки не повинні викорис­то­ву­ватися для боротьби з демпінгом.
 
Тому при запитуванні у вас митним органом до­даткових доку­ментів постарайтеся також отримати від інспектора митниці пояснення, які «є у митного органу достатні підстави вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів», тим більше що обов’язок повідомлення про такий факт прямо передбачений ст. 267 МКУ. А у разі прийняття рішення про визна­чення митної вартості товарів митним органом настійно рад­имо реалізовувати права декларанта, що викла­дені у ст. 264 МКУ і полягають, зокрема, в наступному:
«…Відповідно до письмової вимоги декла­рант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів…».
Підсумовуючи вищезазначене, хочеться побажати імпортерам сміливості у відстоюванні своїх інтересів у «вічному» спорі про митну вартість, не відмов­ля­ючись від заперечення навіть, здавалося б, незначних її завищень з боку митного органу, тому що завтра доведеться платити ще більше.
  
Опубликовано у журналі "Адвокат бухгалтера" № 5 лютий 2010 року 
Див. консультацію О. Давиденко «Митна вартість: одна на всіх - ми за ціною не постоїмо!», «АБ» № 2 (248), січень 2010, с. 32.

 Копирование и перепечатка данного материала разрешена исключительно со ссылкой на сайт www.pravozahyst.com

Новини

13 червня 2017 р.

Нацбанк повідомив, що з 26.05.2017 р. на випадки незавершення розрахунків за експортними, імпортними операціями, за якими на зазначену дату не встановлено перевищення 120-денного строку розрахунків, поширюватимуться норми Закону №1724 щодо 180-деного строку розрахунків

7 червня 2017 р.

Національний банк України вчергове знімає валютні обмеження

7 червня 2017 р.

Державна фіскальна служба України роз’яснила порядок розрахунку сум податкових зобов’язань, які виникають при випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі

7 червня 2017 р.

Настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) свідчить про відсутність вини у невиконанні зобов'язання та звільняє особу, яка порушила зобов'язання, лише від відповідальності за таке порушення, а не від виконання зобов'язання в цілому

12345Архів

Публікації

12345Архив