українською
Юридическая компания «Правозахист Украина»



Членство в организациях:






экспертная оценка

Новости

16 апреля 2010 г.

Наши юристы отстояли право Продавца на предоплату

 
Постановлением ВХСУ определено, что возврат предоплаты невозможен, если Покупатель не выполнил своих обязательств по отношению к Продавцу.
 
 
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2008 року Товариство  обмеженою відповідальністю "…" РФ звернулось до господарського суду з позовом до Товариства  обмеженою відповідальністю "……" про розірвання контракту поставки, стягнення заборгованості та збитків.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.02.2009 року у справі № 29/300пд (суддя Джарти В.В.) в позовних вимогах відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами факту поставки відповідачем неякісного товару та, відповідно, наявності правових підстав для розірвання договору, стягнення заборгованості та збитків.
Переглядаючи даний господарський спір в апеляційному порядку, суд другої інстанції на підставі наявних матеріалів справи дійшов висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження порушення відповідачем умов контракту щодо якості товару, які були відхилені місцевим господарським судом як неналежні та недостатні, насправді достеменно підтверджують факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань, а саме - поставки товару неналежної якості. Крім того, апеляційним судом встановлено, що позивачем дотримано встановлений порядок виявлення недоліків поставленого товару та звернення з відповідними претензіями до відповідача. Відтак, посилаючись на експертний висновок, наданий позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України у зв’язку з підтвердженням позивачем належними та достатніми доказами факту поставки товару, якість якого не відповідає умовам контракту.
При цьому, судом зазначено, що допущені порушення є істотними і такими, що не могли бути усунені позивачем, тому, останній, згідно з ч. 1 ст. 678 ЦК України та ч. 5 ст. 268 ГК України, правомірно вимагає повернення передоплати.
Враховуючи наведене, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2009 року (колегія суддів: головуючий –Кулебякін О.С., судді: Волков Р.В., Запорощенко М.Д.) рішення господарського суду Донецької області від 17.02.2009 року скасовано та прийнято нове рішення, яким уточнені позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі ….. доларів США та судові витрати.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2009 року  у справі № 29/300пд  скасувати, а рішення господарського суду Донецької області від 17.02.2009 року залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
19.05.2008 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) укладено контракт поставки № ….. (далі - Контракт), згідно якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити оформлений в митному відношенні для експорту з України цемент в порядку та на умовах, зазначених Контрактом.
Поставка товару здійснюється партіями залізничним транспортом на умовах DAF границя України –Росії. Умови поставки визначені у відповідності з Міжнародними правилами Інкотермс –2000. Пункт переходу вказується в Додатках (Специфікаціях) до контракту. (п. 3.1 Контракту). Пунктом 5.1 Контракту встановлено, що оплата за цемент здійснюється на підставі інвойсу, у доларах США, у розмірі 100% передплати від загальної вартості товару. Додатковою угодою від 02.07.2008 р. до Контракту, сторони узгодили специфікацію № 1, у якій зазначили найменування товару: цемент марки ……, ціна за тону цементу …… доларів США, кількість – ….. тон, загальна сума поставки –…… доларів США.
На підставі Контракту, специфікації № 1, затвердженої додатковою угодою від 02.07.08, інвойсу № 61 від 09.06.08, позивач здійснив попередню оплату в сумі …… доларів США 21.07.08р. та направив відповідачу заявку № 0721-2 на поставку цементу марки ….. в кількості ….. вагонів, вантажоотримувачем яких виступає ЗАТ "…….".
Підставою позовних вимог у даній справі є посилання позивача на неналежну якість поставленого цементу, а саме, на невідповідність якості поставленого цементу марці …., яка зазначена у сертифікаті і документі про якість. Позивач також вказує на те, що відповідач поставив йому цемент іншої марки, значно нижчої за якістю та вартістю.
На підставі експертного висновку № 1-3/0169 господарськими судами з’ясовано, що за результатами дослідження якості цементу Одинцовською торгово-промисловою палатою виявлено невідповідність цементу, який надійшов від відповідача, марці ….., та віднесено його до марки …… значно нижчої якості.
Спростовуючи доводи відповідача стосовно належної якості поставленого товару з посиланням на сертифікат якості, суд апеляційної інстанції зазначив, що згаданий документ не може вважатись єдиним допустимим доказом відповідності спірної продукції умовам контракту, зважаючи на те, що контрактом передбачена можливість незалежної перевірки якості продукції.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції визнав юридично неспроможним висновок місцевого суду про недотримання позивачем вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, якою встановлено порядок проведення перевірки продукції на якість, з огляду на те, що Контрактом не передбачено застосування вказаного нормативного акту, який крім того не є актом цивільного законодавства.
За таких обставин, апеляційний господарський суд, посилаючись на ч. 1 ст. 679 ЦК України, дійшов висновку, що відповідач має відповідати за недоліки поставленого цементу, оскільки цей недолік виник в момент відвантаження спірної продукції, до її передачі позивачу і не є наслідком порушень одержувачем правил користування чи зберігання або дій третіх осіб.
При цьому, апеляційним судом, з огляду на приписи ст. 1 ГПК України, зазначено про не обов’язковість додержання позивачем встановленого Контрактом претензійного порядку врегулювання спору, оскільки відповідач є виробником поставленого цементу, що, на думку суду, підтверджує обізнаність відповідача стосовно неякісності спірного товару, у зв’язку з чим, необов’язковим є надсилання йому повідомлення про порушення умов договору.
Проте, з наведеними висновками суду апеляційної інстанції погодитись неможливо з огляду на наступне.
Як правильно зазначив місцевий господарський суд, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року N 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України, у зв'язку з чим до спірних правовідносин має бути застосована Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджену відповідно постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 N П-7.
При цьому, враховуючи той факт, що спірним Контрактом не передбачено порядок проведення процедури перевірки продукції на якість, не є обов’язковим окремого посилання укладеного між сторонами Контракту на застосування вказаного нормативного акту. Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку про необхідність надання правової оцінки діям позивача, на предмет їх відповідності вимогам Інструкції П-7.
Місцевим судом встановлено, що Акт від 11.08.08 б/н та експертний висновок № 1-3/0169 б/д, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, не відповідають вимогам Інструкції П-7, а саме: їх складено без належного виклику представника відповідача, оскільки з пояснень позивача вбачається, що останнім був надісланий на адресу відповідача лист, а не як того вимагає Інструкція П-7 телеграма чи телефонограма; повноваження представників інших підприємств, які приймали участь в перевірці якості продукції, належним чином не підтверджені; посилань на дати та номери документів, що підтверджують повноваження цих осіб акт перевірки не містить; умови зберігання продукції до складення акту не відображені, зразка взятого на перевірку цементу відповідачу не надано; не складено акт у відповідності до п. 29 Інструкції П-7.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що представлені позивачем акт та експертний висновок не дають змоги достовірно ідентифікувати відповідність досліджуваного цементу відправленому відповідачем позивачу після його прийняття, тому висновок позивача про порушення відповідачем своїх зобов’язань у зв’язку зі встановленням неякісності цементу після його прийняття та використання є помилковим та не відповідає вимогам чинного законодавства України та змісту Контракту.
Поряд з цим, Інструкцією П-7, п. 20 передбачено, що в разі неявки представника виробника продукції у вказаний строк, перевірка якості отриманої продукції виконується представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості продукції –експертом бюро товарних експертиз, або представником відповідної інспекції з якості.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази повноважень Одинцовської ТПП на проведення такого виду експертизи та на якій підставі контрольна проба була відправлена в Одинцовську ТПП для проведення перевірок ЗАТ "…..", а експертний висновок не має дати його складання, а також не містить опису ходу проведення лабораторного дослідження, судом апеляційної інстанції зроблено невірний висновок, що додані позивачем до позову Акт від 11.08.08 б/н ЗАТ "….." та експертний висновок № 1-3/0169 б/д про неналежну якість  поставленого у цементу є належним і допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, щодо  поставки неякісної продукції, оскільки згадані документи не відповідають встановленим законом вимогам та складені в односторонньому порядку.
Окрім цього, пунктами 8.1 та 8.2 спірного Контракту передбачено, що претензії сторін можуть бути пред’явлені не пізніше 30 днів після дати поставки з додаванням документів, які підтверджують їх обґрунтованість.
Враховуючи наведене, невірним є висновок апеляційного суду про те, що надсилання претензії про неналежну якість поставленого товару є порядком досудового врегулювання даного спору, оскільки, предметом позовних вимог є сума передоплати за поставлений товар, відтак, у даному випадку, необхідність подання доказів надсилання відповідачу претензії з належним обґрунтуванням заявлених вимог саме такого змісту в першу чергу входить до предмету доказування та, в залежності від підтвердження факту дотримання обумовленого Контрактом порядку виявлення недоліків, є підставою для задоволення чи відмови в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, лист позивача від 03.10.2008 року, отриманий посадовою особою відповідача, в якому позивач без жодних заперечень щодо якості товару просить повернути суму коштів, яка залишилась від здійсненої ним за контрактом передоплати за поставку товару, не підтверджує дотримання позивачем встановленого Контрактом порядку прийняття товару за якістю. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що недотримання встановленого законом та Контрактом порядку щодо повідомлення відповідача про невідповідність товару умовам Контракту не позбавляє позивача права на захист порушених прав, проте, вчинення відповідних дій або утримання від їх вчинення мають оцінюватись судом в сукупності з іншими доказами, якими позивач підтверджує свої вимоги. Таким чином, враховуючи допущення позивачем численних порушень норм діючого законодавства України, які застосовуються до договору поставки та виявлення недоліків товару, не надання суду жодного належного доказу на підтвердження порушення відповідачем умов Контракту, вимоги позивача можуть бути оцінені лише як спосіб ухилення від виконання договірних зобов’язань з прийняття товару.
Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог є помилковим, та таким, що зроблений з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Поряд з цим, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, виходячи з правового аналізу наведених норм та встановлених у справі обставин про те, що позивачем не надано належних допустимих та достатніх доказів порушення відповідачем умов Контракту, відтак, за відсутності обов’язкових для виконання умов Контракту заявок на поставку цементу, вина відповідача у недопоставці решти цементу відсутня, тому відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача суми попередньої оплати, проведеної позивачем за цемент.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Таким чином, аналіз встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, дає касаційній інстанції можливість встановити, що рішення господарського суду Донецької області від 17.02.2009 року прийняте відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Донецьким апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова не відповідає чинному законодавству та обставинам справи і підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Донецької області, як законне та обґрунтоване, залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Новости

7 июня 2017 г.

Національний банк України вчергове знімає Валютні обмеження

7 июня 2017 г.

Державна фіскальна служба України роз'яснено порядок розрахунку сум податкових зобов'язань, Які вінікають при випуску товарів, поміщеніх у митний режим Тимчасова ввезення з умовно частково звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на мітній территории України або передачі таких товарів у Користування іншій особі

7 июня 2017 г.

Настанов обставинних непереборної сили (форс-мажорних обставинні) свідчіть про Відсутність вини у невіконанні зобов'язання та звільняє особу, яка порушила зобов'язання, лишь від відповідальності за таке Порушення, а не від Виконання зобов'язання в цілому

31 мая 2017 г.

ГФСУ разъяснила порядок корректировки НДС при зачислении предварительной оплаты по одному договору в счет оплаты услуг по другому договору

 

12345Архив

Публикации

12345Архив