українською
Юридическая компания «Правозахист Украина»



Членство в организациях:






экспертная оценка

Новости

16 октября 2008 г.

Консультируем Ассоциацию таможенных брокеров Украины относительно разработанного проекта приказа ГТСУ

Консультируем Ассоциацию таможенных брокеров Украины относительно разработанного проекта приказа ГТСУ "О порядке деятельности таможенных брокеров и лицензирования таможенной брокерской деятельности"

Асоціації митних брокерів України
На Ваш запит від 15.10.08 № 141 спеціалістами – правниками ретельно опрацьований розроблений Державною митною службою України проект наказу «Про затвердження Порядку діяльності митних брокерів та їх представників» та безпосередньо сам Порядок на предмет відповідності чинному законодавству України, що регулює дане питання, у зв’язку з чим повідомляємо наступне.
Як вбачається з проектів оцінюваних наказу та Порядку, розроблені вони відповідно до пунктів 8.1 – 8.7 стандартних правил розділу 8 “Відносини між митною службою та третіми сторонами” Додатка ІІ до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.73, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 05.10.2006 № 227-V, та статей 15, 16 та 19 Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV “Про міжнародні договори України”, відповідно до яких на думку нормотворців передбачена видача Держмитслужбою України митним брокерам Свідоцтв на право здійснення такої діяльності.
Разом з тим, така позиція суб’єкта владних повноважень, в особі Держмитслужби України, суперечить цілій низці законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють дане питання, зокрема, тому ж Розділу 8 Загального додатку до Кіотської конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур, Закону України від 01.02.2000р. № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Митному кодексу України від 11.07.02 № 92-ІV, постановам Кабінету Міністрів України від 14.11.2000р. № 1698, від 18.07.07 № 940 та від 04.07.01 № 756.
Так, стандартне правило 8.2. Розділу 8 Загального додатку до Кіотської конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (далі – Конвенція), який має назву «Відносини між митною службою та третіми сторонами» встановлює, що лише «національне законодавство визначає умови, за яких третя особа може діяти від імені та за дорученням іншої особи у відносинах з митною службою, та встановлює відповідальність третіх сторін перед митною службою за сплату мит та податків, а також за будь-які інші порушення».
В тексті Конвенції чітко розмежовані поняття «національне законодавство» та «митне законодавство». Під «національним законодавством» глава І «Визначення» Додатку 1 Конвенції визначає – «законодавчі, нормативно-правові та інші акти компетентного органу Договірної сторони, що застосовуються на всій території відповідної Договірної Сторони, або чинні договори, стосовно яких ця сторона прийняла зобов’язання».
Таким компетентним органом Договірної Сторони на території України відповідно до статті 75 Конституції України, як єдиний орган законодавчої влади в Україні, є Верховна Рада,яка згідно до статті 4 Закону України від 01.06.00 № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначає основні напрями державної політики у сфері ліцензування, а також законодавчі основи їх реалізації.
Закон України від 01.06.2000р. № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі – Закон-1775) є частиною національного законодавства через який держава, в особі її законодавчого органу, й визначила умови, за яких третя особа може діяти від імені та за дорученням іншої особи у відносинах з митною службою.
Таким чином, стандартне правило 8.2 Розділу 8 Конвенції співвідноситься з нормами Закону-1775, щодо запровадження національним законодавством ліцензії як підстави для здійснення митними брокерами своєї діяльності.
Стандартними правилами 8.6. та 8.7 Розділу 8 Загального додатку до Конвенції передбачено, що «митна служба визначає умови, за яких третя сторона не допускається до участі у митних операціях» та «митна служба повідомляє у письмовому вигляді третю сторону про своє рішення стосовно відмови їй в участі у митних операціях».
Зазначені правила повністю кореспондуються з нормами Закону-1775, у статті 6 якого визначено, що орган ліцензування (яким згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.00 № 1698 є Держмитслужба) спільно зі спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування затверджує ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності, анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності. Тим більше, що Конвенція не надає митній службі виключного права на це, а лише в межах та на підставі національного законодавства.
В свою чергу, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування виконує в даному випадку функції державного контролю, реалізовуючи основні принципи державної політики у сфері ліцензування, закріплені у статті 3 Закону-1775.
Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, є частиною національного законодавства. Національним законодавством діяльність підприємств митних брокерів однозначно віднесена до господарської діяльності, та не включена до митної справи, поняття якої на законодавчому рівні закріплено у статті 3 МК України. Безпосереднє керiвництво митною справою покладається на спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузi митної справи, тобто на митну службу.
Митна служба – це державна служба, на яку покладене застосування митного законодавства та стягнення мит та податкiв, а також застосування iнших законiв та правил, що стосуються ввозу, вивозу, перемiщення або зберiгання товарiв.
Можливість керувати діяльністю митних брокерів через митне законодавство також не передбачене й Конвенцію згідно розділу 2 «Визначення понять» Додатку ІІ якої під «митним законодавством» розуміється сукупнiсть законiв та пiдзаконних актiв, що стосуються ввозу, вивозу, перемiщення або зберiгання товарiв, застосування i забезпечення виконання яких покладено безпосередньо на митну службу, а також будь-яких нормативних розпоряджень, виданих митною службою в межах її компетенції.
З цього можна дійти до висновку, що на Держмитслужбу взагалі не покладено застосування національного законодавства в частині регулювання господарської діяльності.
З огляду на вище зазначені норми законів, в зв’язку з тим що діяльність підприємств митних брокерів не підпадає під визначення митної справи, закріпленої в статті 11 Митного кодексу України, не підпадає під визначення митного законодавства, згідно до Конвенції Держмитслужба України, видаючи зазначений проект наказу діє з перевищенням та поза межами наданих їй повноважень.
Органом ліцензування посередницької діяльності митних брокерів відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 1698 від 14.11.2008 року «Про затвердження переліку органів ліцензування» визначено Державну митну службу, яка у відповідності до ЗУ «Про ліцензування» та Положення про Державну митну службу України, «здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов». А Постанова Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756 визначає перелік документів, які додаютьсядо заяви про видачу ліцензії.
При розробці нового Митного кодексу України (2004 року) враховувались положення основних міжнародних конвенцій та угод, в тому числі членами яких є або до яких має намір приєднатися (вступити) Україна, зокрема, Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних.
Так, стаття 176 Митного кодексу України, надає визначення «митного брокера (посередник)» як підприємство, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до статті 177Митного кодексу України митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до норм   цього   Кодексу та ліцензійних умов, що затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та органом ліцензування. Проте, відсутність ліцензійних умов, згідно статті 10 Закону-1775, на провадження певного виду господарської діяльності, щодо якого запроваджується ліцензування, не є підставою для відмови у видачі ліцензії.
Стаття 178Митного кодексу України передбачає, що ліцензування діяльності    митного    брокера    здійснюється відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Необхідність мати ліцензію на здійснення діяльності митного брокера також передбачена главою 27 Рішення Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав про Основи митних законодавств держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав від 10.02.95р., у статті 161 якого також визначено, що порядок видачі ліцензії на здійснення діяльності в якості митного агента (брокера, посередника) і терміни її дії визначаються національним законодавством.
На даний момент ЗУ «Про ліцензування», Глава 26 Митного кодексу України, та підзаконні нормативні акти, видані Кабінетом міністрів України, повністю врегульовують всі аспекти діяльності митних брокерів.
Оцінюваний проект наказу ДМСУ “Про затвердження Порядку діяльності митних брокерів та їх представників” суперечить чинному законодавству, а його прийняття потребує завчасного  внесення змін до цілого ряду законодавчих та підзаконних нормативних актів, мова про які йшла вище.
У випадку всупереч існуючій законодавчій базі затвердження оцінюваного проекту наказу ДМСУ «Про затвердження Порядку діяльності митних брокерів та їх представників», з метою захисту прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій, існують всі правові підстави для підготовки та направлення до адміністративного суду відповідного позову з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Новости

7 июня 2017 г.

Національний банк України вчергове знімає Валютні обмеження

7 июня 2017 г.

Державна фіскальна служба України роз'яснено порядок розрахунку сум податкових зобов'язань, Які вінікають при випуску товарів, поміщеніх у митний режим Тимчасова ввезення з умовно частково звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на мітній территории України або передачі таких товарів у Користування іншій особі

7 июня 2017 г.

Настанов обставинних непереборної сили (форс-мажорних обставинні) свідчіть про Відсутність вини у невіконанні зобов'язання та звільняє особу, яка порушила зобов'язання, лишь від відповідальності за таке Порушення, а не від Виконання зобов'язання в цілому

31 мая 2017 г.

ГФСУ разъяснила порядок корректировки НДС при зачислении предварительной оплаты по одному договору в счет оплаты услуг по другому договору

 

22 мая 2017 г.

Срок действия договора аренды земли, условиями которого предусмотрено, что отсчет срока аренды наступает с момента государственной регистрации настоящего договора, начинается после вступления в силу, а не с момента его заключения

22 мая 2017 г.

Если возмещение расходов на перевозку осуществляется не непосредственно перевозчику-нерезиденту, а агенту, то такая выплата не подпадает под действие положений международных договоров для применения освобождения от налогообложения или уменьшенной ставки налога на прибыль

26 апреля 2017 г.

Неприбыльная организация, которая осуществляет операции по поставке услуг на таможенной территории Украины, подлежат налогообложению НДС, общий объем которых в течение последних 12 календарных месяцев превышает 1 млн. гривен, должна зарегистрироваться как плательщик НДС в обязательном порядке

26 апреля 2017 г.

Разъяснены особенности отнесения задолженности к категории «безнадежная»

26 апреля 2017 г.

Заполнение таможенной декларации в случае продления срока временного ввоза товаров

26 апреля 2017 г.

Спор по отчуждению доли в уставном капитале ООО лицом, которое не является участником общества, подведомственен судам общей юрисдикции, а не арбитражным судам

20 апреля 2017 г.

Коллегия судей Судебной палаты в административных делах Верховного Суда Украины пришла к выводу, что в случае принятия субъектом властных полномочий решения о предоставлении в собственность земельного участка (то есть ненормативного акта, который исчерпывает свое действие после его реализации) дальнейшее оспаривание этого права собственности должен решаться в порядке гражданского судопроизводства, поскольку возникает спор о гражданском праве

20 апреля 2017 г.

Национальный банк Украины продолжает либерализацию валютного законодательства

12345Архив

Публикации

12345Архив